суббота, 24 марта 2012 г.

А СУДЬИ КТО?

А судьи кто? А судьи торгаши:
Вердикт судейский стал давно товаром.
И сколько в этой жизни не греши,
Будь молодым ты или слишком старым,
Но все равно большой получишь срок,
Раз положить в карман судье не смог.

А судьи кто? А судьи чудаки:
Пожизненный пожалован им статус,
Они от нашей жизни далеки,
Играющие в праведную святость.
У нас честней убийца, чем судья!
Да, это так, поверьте, знаю я…

А судьи кто? А судьи дураки:
Не ведают, что стали палачами.
На муки их, всевышний, обреки
За то, что вытворяют они с нами.
Да не суди и будешь не судим.
О судьях с Богом мы поговорим.

А судьи кто? А судьи подлецы
По внутреннему, братья, убежденью!
Уходят невиновные отцы
На зоны, чтоб вернуться к детям тенью.
Так пусть же поглотит их вечный ад
За то, что на земле они творят!

А судьи кто? А судьи чужаки,
Что жилы рвут из своего народа.
И мрут на жутких зонах мужики,
Ведь смерть для них желанная свобода.
Краина-мать, суди сама себя:
Какая ты, таков и твой судья.

Владимир Хроменко, адвокат,
член Союза писателей России, Москва
редактор отдела "Закон и Право - "Объективная газета" 

пятница, 16 марта 2012 г.

Державна афера з газопроводами, побудованими населенням.


Після розвалу СРСР в незалежній державі Україна при газифікації населених пунктів України та будівництві селищних газорозподільних мереж та підходящих газопроводів до населенні пунктів в держави Україна хронічно не вистачало грошей.
   В селах, в районах, в п.г.т. и районних центрах при СРСР, до незалежності України,  були раніше побудовані газорозподільні мережі. Газорозподільні мережі будувалися за комунальні, державні кошти та кошти підприємств. Після розвалу СРСР в незалежній державі Україна в населених пунктах України з’явилися газорозподільні мережі комунальної, державної власності, власності підприємств - юридичних осіб та газопроводи приватної власності фізичних та юридичних осіб.
21 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1482 «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» та затвердив цією постановою «Положення про передачу об’єктів права державної власності». Але чомусь Кабінет Міністрів України забув видати Постанову «Про передачу об’єктів приватної власності та державної компенсації приватної власності» та не затвердив цією постановою «Положення про передачу об’єктів права приватної власності».
23 лютого 2011 року Кабінет Міністрів України видав Постанову № 145 «Деякі питання безоплатної передачі основних засобів» і підписав цю постанову прем’єр-міністр України М.Я. Азаров, забувши знову видати Постанову «Деякі питання безоплатної передачі основних приватних засобів».  
   Після розвалу СРСР в незалежній державі Україна з метою показної газифікації населенні сіл, райцентрів та п.г.т. був придуманий такий ось український лохотрон викачки з населення коштів і привласнення акціонерними товариствами Облгазами приватного майна населення –
-          У держави України ніколи немає і ніколи не буде коштів на будівництво газових мереж середнього и низького тиску в населених пунктах.
-          У Облгазів і у НАК «Нафтогаз України» також ніколи немає і ніколи не буде коштів на будівництво газових мереж середнього и низького тиску в населених пунктах.
-          Сільське населення, яке бажає отримувати газ, повинно об’єднатися  в громадські об’єднання, або у ТОВ, або у кооперативи.
-          Ці вуличні, квартальні або селищні громадські об’єднання, ТОВ  та кооперативи  повинні були реєструватися в селищних (це саме кращий варіант) або, як виняток, в районних виконавчих комітетах.
-           Ці вуличні, квартальні або селищні громадські об’єднання, ТОВ  та кооперативи  повинні були відкривати банківські рахунки.
-          Голови та бухгалтери цих громадських об’єднань, ТОВ  та кооперативів чомусь повинні були працювали тільки на громадських засадах без підписання ними майнових договорів з громадськими об’єднаннями, ТОВ  або кооперативом.
-          Населення повинно було здати свої кровні кошти на банківський  рахунок або віддати готівкові голові або бухгалтеру в розмірі, визначеному  рішенням  голови або рішенням правління громадського  об’єднання, ТОВ або кооперативу.
-          На здані людьми кошти громадські об’єднання, ТОВ,  кооперативи повинні були замовити і оплатити в проектних інститутах чомусь не генеральні, а робочі проекти.
-          Для розробки цих робочих проектів газифікації населених пунктів  громадські об’єднання, ТОВ, кооперативи повинні були отримати технічні вимоги від Облгазів.
-          Облгази видавали відповідні технічні вимоги, в яких крім суто технічних вимог незаконно вписували майнові вимоги - громадські об’єднання, ТОВ, кооперативи, після закінчення будівництва за свої кошти газорозподільних мереж, повинні були «безоплатно» передати побудовані мережі на баланс Облгазу – монополісту в експлуатації та обслуговуванні газорозподільних мереж.
-          Після отримання від проектних організацій робочих проектів громадські об’єднання, ТОВ, кооперативи повинні були заключити договори на виконання монтажних робіт з спеціалізованими підприємствами та договори на придбання необхідних матеріалів з торговельними організаціями. При цьому Облгази вказували громадським об’єднанням, ТОВ, кооперативам з ким потрібно заключати договори, а з ким категорично непотрібно заключати договори. Як наслідок – фактична вартість договорів на будівництво значно перебільшувала кошторисну проектну вартість будівництва. Та й матеріали купувалися неякісні та завищеним цінам, що також перебільшували кошторисну проектну вартість матеріалів. Вся ця різниця між кошторисними цінами та реальними оплатами тягарем лягала на гаманці людей, за кошти яких виконувалося будівництво.
-          При створенні громадських об’єднань, ТОВ, кооперативів чомусь ніхто не вимагав від людей написання заяв про вступ до об’єднань, ТОВ, кооперативів. Ніхто не приймав людей в об’єднання, ТОВ, кооперативи, не оформляв протоколи зборів об’єднань, ТОВ, кооперативів про приймання людей в члени об’єднань, ТОВ, кооперативів і не видавав людям посвідчень членів об’єднань, ТОВ, кооперативів.
-          Після закінчення будівництва ввід газорозподільних мереж виконувався з грубим порушенням вимог Правил безпеки систем газопостачання України та вимог СНиП 2.04.08-87 «ГАЗОСНАБЖЕНИЕ» без створення приймальних комісій та оформлення Актов приемки законченного строительством объекта системы газоснабжения ПРИЛОЖЕНИЕ 9 к СНиП 2.04.08-87 «ГАЗОСНАБЖЕНИЕ».
-          Після закінчення будівництва жодне об’єднання, ТОВ, кооператив не оформляло бухгалтерські акти форми ОЗ-1А – ввід в експлуатацію збудованих основних засобів та признання цих збудованих газорозподільних мереж активами об’єднання, ТОВ, кооперативу.
-          Всі голови об’єднань, ТОВ, кооперативів повинні оформити і оформляли протоколи рад об’єднань, ТОВ, кооперативів про безоплатну передаче побудованих газопроводів в Облгази.
-          Всі голови сільських рад повинні були оформити і оформляли рішення сільських рад про безоплатну передаче побудованих за кошти людей газопроводів в Облгази.
-          Всі голови об’єднань, ТОВ, кооперативів та голови сільських рад таємно разом з робітниками філій облгазів оформляли акти приймання-передачі ОЗ-1 як акти вводу в експлуатацію газопроводів. голови об’єднань, ТОВ, кооперативів та голови сільських рад підписували ці акти, підтверджували свої підписи печатками. Ці акти приймання-передачі затверджували в більшості начальники філій Облгазів. Але згідно діючого законодавства України – ст.. 80 ЦК України – філія не є юридичною особою. Тому всі ці акти приймання-передачі газопроводів від об’єднань, ТОВ, кооперативів та сільських рад на баланс філій Облгазів – не законний і фальшивий.
-          Після протизаконної «передачі на баланс» філіям Облгазів приватного майна об’єднань, ТОВ, кооперативів, всі ці об’єднання, ТОВ, кооперативи звертали свою діяльність (тихо вмирали) , а побудоване ними приватне майно вартістю десятки та сотні мільйонів грн. ставало власністю облгазів. 
І вся ця державна афера розвивалася з порушенням вимог статей 13, 19 и 41 Конституції України, вимог Цивільного Кодексу України, вимог Господарського Кодексу України, вимог Закону України «Про природні монополії», вимог Правил безпеки систем газопостачання України, рішення Конституційного Суду України «у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень пункту 1 статті 9, пункту 1 статті 10 Закону України «Про споживчу кооперацію», частини четвертої статті 37 Закону України «Про кооперацію» (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) м. Київ Справа N 1-30/2004 11 листопада 2004 року N 16-рп/2004».
 
Н.Я. Азарова давно надо гнать из Кабинета Министров и судить как Тимошенко.
За что? А за то, что После развала СССР в независимом государстве Украина при газификации населенных пунктов Украины и строительстве поселковых газораспределительных сетей и подводящих газопроводов в населеные пункты у государства Украина по вине КМ Украины почему-то "хронически" не хватало денег.
   В селах, в районах, в п.г.т. и районных центрах при СССР, до независимости Украины, были ранее построены газораспределительные сети.
Газораспределительные сети строились за коммунальные, государственные средства и средства предприятий. После развала СССР в независимом государстве Украина в населенных пунктах Украины появились газораспределительные сети коммунальной, государственной собственности, собственности предприятий - юридических лиц и газопроводы частной собственности физических и юридических лиц.
   21 сентября 1998 Кабинет Министров Украины издал Постановление № 1482 «О передаче объектов права государственной и коммунальной собственности» и утвердил этим постановлением «Положение о передаче объектов права государственной собственности». Но почему Кабинет Министров Украины забыл выдать постановление «О передаче объектов частной собственности и государственной компенсации частной собственности» и не утвердил этого постановления «Положение о передаче объектов права частной собственности».
  23 февраля 2011 Кабинет Министров Украины издал Постановление № 145 «Некоторые вопросы безвозмездной передачи основных средств» и подписал это постановление премьер-министр Украины Н.Я. Азаров, забыв опять выдать постановление КМ Украины  «Некоторые вопросы безвозмездной передачи основных частных средств».
    После развала СССР в независимом государстве Украина с целью показной газификации населению сел, райцентров и п.г.т. был придуман такой вот украинский лохотрон выкачки с населения средств и присвоение акционерными обществами Облгаз частного имущества населения -
- У государства Украина никогда нет и никогда не будет средств на строительство газовых сетей среднего и низкого давления в населенных пунктах.
- В облгазов и в НАК «Нафтогаз Украины» также никогда нет и никогда не будет средств на строительство газовых сетей среднего и низкого давления в населенных пунктах.
- Сельское население, которое хочет получать газ, должно объединиться в общественные объединения, либо в ООО, либо в кооперативы.
- Эти уличные, квартальные или поселковые общественные объединения, ООО и кооперативы должны были регистрироваться в поселковых (именно лучший вариант) или, как исключение, в районных исполнительных комитетах.
- Эти уличные, квартальные или поселковые общественные объединения, ООО и кооперативы должны были открывать банковские счета.
- Председатели и бухгалтеры этих общественных объединений, ООО и кооперативов почему-то должны были работали только на общественных началах без подписания ими имущественных договоров с общественными объединениями, ООО или кооперативом.
- Население должно было сдать свои кровные средства на банковский счет или отдать наличные голове или бухгалтеру в размере, определенном решением председателя или решением правления общественного объединения, ООО или кооператива.
- На сданы людьми средства общественные объединения, ООО, кооперативы должны были заказать и оплатить в проектных институтах почему-то не генеральные, а рабочие проекты.
- Для разработки этих рабочих проектов газификации населенных пунктов общественные объединения, ООО, кооперативы должны были получить технические требования от облгазов.
- Облгазы выдавали соответствующие технические требования, в которых помимо чисто технических требований незаконно вписывали имущественные требования - общественные объединения, ООО, кооперативы, после окончания строительства за свои средства газораспределительных сетей, должны были «безвозмездно» передать построенные сети на баланс Облгаза - монополисту в эксплуатации и обслуживании газораспределительных сетей.
- После получения проектных организаций рабочих проектов общественные объединения, ООО, кооперативы должны были заключить договоры на выполнение монтажных работ со специализированными предприятиями и договоры на приобретение необходимых материалов с торговыми организациями. При этом Облгазы указывали общественным объединениям, ООО, кооперативам с кем нужно заключать договоры, а с кем категорически не нужно заключать договоры. Как следствие - фактическая стоимость договоров на строительство значительно превышала сметную проектную стоимость строительства. Да и материалы покупались некачественные и завышенным ценам, также преувеличивали сметную проектную стоимость материалов. Вся эта разница между сметными ценами и реальными оплатами бременем ложилась на кошельки людей, за счет которых выполнялось строительство.
- При создании общественных объединений, ООО, кооперативов почему-то никто не требовал от людей заявлений о вступлении в объединения, ООО, кооперативов.Никто не принимал людей в объединение, ООО, кооперативы, не оформлял протоколы собраний объединений, ООО, кооперативов о приеме людей в члены объединений, ООО, кооперативов и не выдавал людям удостоверений членов объединений, ООО, кооперативов.
- После окончания строительства ввод газораспределительных сетей выполнялся с грубым нарушением требований Правил безопасности систем газоснабжения Украины и требований СНиП 2.04.08-87 «Газоснабжение» без создания приемных комиссий и оформление актов приемки законченно строительством объекта системы газоснабжения ПРИЛОЖЕНИЕ 9 к СНиП 2.04.08-87 «Газоснабжение».
- После окончания строительства ни одно объединение, ООО, кооператив не оформляло бухгалтерские акты формы ОС-1А - ввод в эксплуатацию построенных основных средств и признание этих построенных газораспределительных сетей активами объединение, ООО, кооператива.
- Все главы объединений, ООО, кооперативов должны оформить и оформляли протоколы советов объединений, ООО, кооперативов о безвозмездной передаче построенных газопроводов в Облгазы.
- Все председатели сельских советов должны были оформить и оформляли решения сельских советов о бесплатной передаче построенных за средства людей газопроводов в Облгазы.
- Все главы объединений, ООО, кооперативов и председатели сельских советов тайно вместе с рабочими филиалов облгазов оформляли акты приемки-передачи ОС-1 как акты ввода в эксплуатацию газопроводов. главы объединений, ООО, кооперативов и председатели сельских советов подписывали эти акты, подтверждали свои подписи печатями. Эти акты приема-передачи утверждали в большинстве начальники филиалов облгазов. Но согласно действующему законодательству Украины - ст .. 80 ГК Украины - филиал не является юридическим лицом. Поэтому все эти акты приема-передачи газопроводов от объединений, ООО, кооперативов и сельских советов на баланс филиалов облгазов - не законный и фальшивый.
- После противозаконной «передачи на баланс» филиалам облгазов частного имущества объединений, ООО, кооперативов, все эти объединения, ООО, кооперативы обращали свою деятельность (тихо умирали), а построенное ими личное имущество стоимостью десятки и сотни миллионов грн. становилось собственностью облгазов.
-
- НАК «Нафтогаз Україна» по вказівці від прем’єр-міністра України Н.Я. Азарова в листопаді 2011 року начебто проводить інвентаризацію основних засобів у себе і находить трубопроводі, побудовані за кошти населення приватне майно і украдені через Облгази у населення начебто шляхом безоплатної передачі для експлуатації.
- Після відображення в інвентаризаційних актах НАК «Нафтогаз України» украдені через Облгази у населення приватних газорозподільних мереж.
- НАК «Нафтогаз України» направляє в Фонд Державного майна України інформацію про начебто «виявлені в ході інвентаризації» газорозподільні мережі, побудовані за кошті населення і які є приватнім майном громадян України.
- Фонд Державного майна України злочинно, з порушенням вимог Конституції України, ЦК, ГК України, цілого ряду Законів України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вимог діючих законодавчих актів, рішення Конституційного Суду України (справа про захист права власності… справа № 1-30/2004 від 11 листопада 2003 року № 16-рп/2004), ратифицированных Верховной Радой Украины международных договоров вносит в государственный реестр газораспределительные сети, построенные за средства населення и которые являються частной  собственностью громадян України как «окреме державне майно».

воскресенье, 11 марта 2012 г.

КМ Украины многие годы разыгрывает газовую мистификацию и ворует частную собственность населения.


Н.Я. Азарова давно надо гнать из Кабинета Министров и судить как Тимошенко.
За что? А за то, что после развала СССР в независимом государстве Украина при газификации населенных пунктов Украины и строительстве поселковых газораспределительных сетей и подводящих газопроводов в населеные пункты у государства Украина по вине КМ Украины почему-то "хронически" не хватало денег.
   В селах, в районах, в п.г.т. и районных центрах при СССР, до независимости Украины, были ранее построены газораспределительные сети.
Газораспределительные сети строились за коммунальные, государственные средства и средства предприятий. После развала СССР в независимом государстве Украина в населенных пунктах Украины появились газораспределительные сети коммунальной, государственной собственности, собственности предприятий - юридических лиц и газопроводы частной собственности физических и юридических лиц.
   21 сентября 1998 Кабинет Министров Украины издал Постановление № 1482 «О передаче объектов права государственной и коммунальной собственности» и утвердил этим постановлением «Положение о передаче объектов права государственной собственности». Но почему Кабинет Министров Украины забыл выдать постановление «О передаче объектов частной собственности и государственной компенсации частной собственности» и не утвердил этого постановления «Положение о передаче объектов права частной собственности».
  23 февраля 2011 Кабинет Министров Украины издал Постановление № 145 «Некоторые вопросы безвозмездной передачи основных средств» и подписал это постановление премьер-министр Украины Н.Я. Азаров, забыв опять выдать постановление КМ Украины  «Некоторые вопросы безвозмездной передачи основных частных средств».
    После развала СССР в независимом государстве Украина с целью показной газификации населению сел, райцентров и п.г.т. был придуман такой вот украинский лохотрон выкачки с населения средств и присвоение акционерными обществами Облгаз частного имущества населения -
- У государства Украина никогда нет и никогда не будет средств на строительство газовых сетей среднего и низкого давления в населенных пунктах.
- В облгазов и в НАК «Нафтогаз Украины» также никогда нет и никогда не будет средств на строительство газовых сетей среднего и низкого давления в населенных пунктах.
- Сельское население, которое хочет получать газ, должно объединиться в общественные объединения, либо в ООО, либо в кооперативы.
- Эти уличные, квартальные или поселковые общественные объединения, ООО и кооперативы должны были регистрироваться в поселковых (именно лучший вариант) или, как исключение, в районных исполнительных комитетах.
- Эти уличные, квартальные или поселковые общественные объединения, ООО и кооперативы должны были открывать банковские счета.
- Председатели и бухгалтеры этих общественных объединений, ООО и кооперативов почему-то должны были работали только на общественных началах без подписания ими имущественных договоров с общественными объединениями, ООО или кооперативом.
- Население должно было сдать свои кровные средства на банковский счет или отдать наличные голове или бухгалтеру в размере, определенном решением председателя или решением правления общественного объединения, ООО или кооператива.
- На сданы людьми средства общественные объединения, ООО, кооперативы должны были заказать и оплатить в проектных институтах почему-то не генеральные, а рабочие проекты.
- Для разработки этих рабочих проектов газификации населенных пунктов общественные объединения, ООО, кооперативы должны были получить технические требования от облгазов.
- Облгазы выдавали соответствующие технические требования, в которых помимо чисто технических требований незаконно вписывали имущественные требования - общественные объединения, ООО, кооперативы, после окончания строительства за свои средства газораспределительных сетей, должны были «безвозмездно» передать построенные сети на баланс Облгаза - монополисту в эксплуатации и обслуживании газораспределительных сетей.
- После получения проектных организаций рабочих проектов общественные объединения, ООО, кооперативы должны были заключить договоры на выполнение монтажных работ со специализированными предприятиями и договоры на приобретение необходимых материалов с торговыми организациями.При этом Облгазы указывали общественным объединениям, ООО, кооперативам с кем нужно заключать договоры, а с кем категорически не нужно заключать договоры. Как следствие - фактическая стоимость договоров на строительство значительно превышала сметную проектную стоимость строительства. Да и материалы покупались некачественные и завышенным ценам, также преувеличивали сметную проектную стоимость материалов. Вся эта разница между сметными ценами и реальными оплатами бременем ложилась на кошельки людей, за счет которых выполнялось строительство.
- При создании общественных объединений, ООО, кооперативов почему-то никто не требовал от людей заявлений о вступлении в объединения, ООО, кооперативов.Никто не принимал людей в объединение, ООО, кооперативы, не оформлял протоколы собраний объединений, ООО, кооперативов о приеме людей в члены объединений, ООО, кооперативов и не выдавал людям удостоверений членов объединений, ООО, кооперативов.
- После окончания строительства ввод газораспределительных сетей выполнялся с грубым нарушением требований Правил безопасности систем газоснабжения Украины и требований СНиП 2.04.08-87 «Газоснабжение» без создания приемных комиссий и оформление актов приемки законченно строительством объекта системы газоснабжения ПРИЛОЖЕНИЕ 9 к СНиП 2.04.08-87 «Газоснабжение».
- После окончания строительства ни одно объединение, ООО, кооператив не оформляло бухгалтерские акты формы ОС-1А - ввод в эксплуатацию построенных основных средств и признание этих построенных газораспределительных сетей активами объединение, ООО, кооператива.
- Все главы объединений, ООО, кооперативов должны оформить и оформляли протоколы советов объединений, ООО, кооперативов о безвозмездной передаче построенных газопроводов в Облгазы.
- Все председатели сельских советов должны были оформить и оформляли решения сельских советов о бесплатной передаче построенных за средства людей газопроводов в Облгазы.
- Все главы объединений, ООО, кооперативов и председатели сельских советов тайно вместе с рабочими филиалов облгазов оформляли акты приемки-передачи ОС-1 как акты ввода в эксплуатацию газопроводов. главы объединений, ООО, кооперативов и председатели сельских советов подписывали эти акты, подтверждали свои подписи печатями. Эти акты приема-передачи утверждали в большинстве начальники филиалов облгазов. Но согласно действующему законодательству Украины - ст .. 80 ГК Украины - филиал не является юридическим лицом. Поэтому все эти акты приема-передачи газопроводов от объединений, ООО, кооперативов и сельских советов на баланс филиалов облгазов - не законный и фальшивый.
- После противозаконной «передачи на баланс» филиалам облгазов частного имущества объединений, ООО, кооперативов, все эти объединения, ООО, кооперативы обращали свою деятельность (тихо умирали), а построенное ими личное имущество стоимостью десятки и сотни миллионов грн. становилось собственностью облгазов.
   И вся эта государственная афера развивалась с нарушением требований статей 13, 19 и 41 Конституции Украины, требований Гражданского кодекса Украины, требованиями Хозяйственного Кодекса Украины, требованиям Закона Украины «О естественных монополиях», требованиями Правил безопасности систем газоснабжения Украины, решения Конституционного Суда Украины "в делу по конституционному обращению Центрального союза потребительских обществ Украины об официальном толковании положений пункта 1 статьи 9, пункта 1 статьи 10 Закона Украины «О потребительской кооперации», части четвертой статьи 37 Закона Украины «О кооперации» (дело о защите права собственности организаций потребительской кооперации) г. Киев Дело N 1-30/2004 11 ноября 2004 N 16-рп/2004 ».

четверг, 8 марта 2012 г.

Янукович разрешил экспорт добытого в Украине газа


Президент Украины Виктор Янукович подписал закон, разрешающий "Нафтогазу" экспорт добытого в Украине газа, сообщает пресс-служба Президента Украины.
Напомним, Верховная Рада Украины (ВР), 17 июня, приняла за основу и в целом правительственный законопроект "О внесении изменений в закон Украины "Об основах функционирования рынка природного газа", который позволяет НАК "Нафтогаз Украины" осуществлять поставки природного газа, добытого в Украине, в Польшу.
Данным законом изложен пункт 25 статьи 1 действующего закона в следующей редакции: "Товарный газ - добытый природный газ, за исключением объемов фактических потерь и производственно-технологических затрат природного газа при его добыче, подготовке к транспортировке, не должны превышать установленных нормативных объемов, а также объемов, которые используются для обеспечения собственных нужд газодобывающих предприятий, в частности производственных потребностей объектов добычи, подготовки и транспортировки газа, нефти и газового конденсата (технологические цеха капитального ремонта скважин, спецавтотранспорт, ремонтные мастерские, административные здания), производства тепла для отопление объектов, учитываемых на балансе таких предприятий, и объемов природного газа, которые используют на объектах газодобывающих предприятий для производства продуктов нефте-и газопереработки".
Кроме этого, статью 10 действующего закона дополнено положением, согласно которому субъект, уполномоченный Кабинетом министров Украины на формирование ресурса природного газа, который используется для потребностей населения, и его дочерние предприятия имеют право экспортировать товарный газ в объеме, определенном прогнозным годовым балансом поступления и распределения природного газа в Украину, в порядке, установленном федеральным органом исполнительной власти по вопросам обеспечения реализации государственной политики в нефтегазовом комплексе.
Отмечается, что принятие законопроекта будет способствовать оптимизации расходов газодобывающих предприятий, осуществляющих добычу природного газа для формирования ресурса природного газа, используемого для нужд населения и позволит на сегодня выполнение договорных обязательств по экспорту природного газа по существующим контрактам на выполнение договоренностей между правительствами Украины и Республики Польша, согласно договору № РL/012216736/04-0028/DН/НL на поставки природного газа.
НАК "Нафтогаз Украины" и "Польское гурництво нефтяное и газовництво", Республика Польша (РGNiG) 26 октября 2004 г. подписали договор на поставки природного газа. Согласно договору компания поставляет, а РGNiG принимает и оплачивает на условиях настоящего договора природный газ среднеазиатского и/или украинского происхождения.
Напомним, что крупнейшая газодобывающая компания Украины ДК "Укргаздобыча" за январь-июнь 2011 г. увеличила добычу газа на 24 млн куб. м (0,3%) - до 7 млрд 477 млн кубометров. В планах компании, до конца 2011 г. обеспечить добычу газа в объеме 14 млрд 890 млн куб. м. По итогам 2010 г. предприятиями компании добыто 14,8 млрд куб. м газа, что составляет почти 75% общей добычи в Украине.
Отметим также, что в 2011 г. Украина закупит у России около 40 млрд куб. м природного газа. В 2010 г. Украина купила в РФ 36,473 млрд куб. м газа.
07.07.2011

В Украине разыгрывается очередная газовая мистификация


В 2011 году Украина никаких объемов газа и нефти дополнительно не добывала, а у государственных компаний наоборот наблюдалось падение добычи газа и нефти. Об этом сказал эксперт Института энергетических исследований Юрий Корольчук, комментируя заявления НАК "Нафтогаз Украины" о том, что Украина путем интенсификации дополнительно добыла 1,2 млрд. куб. м природного газа и 638 тыс. тонн нефти и газового конденсата.
"И что более важно, госкомпании фактически расписались в том, что без искусственных и насильственных методов "интенсификации" добычи как газа, так и нефти Украину ожидало бы в 2011 году падение добычи газа как минимум на 1 млрд. куб. м газа и падение добычи нефти на 0,5 млн. тонн. Таким образом госкомпания "отмывает" министра энергетики Юрия Бойко, который весь 2011 год обещал увеличение добычи газа, а этого не произошло", - отметил эксперт.
Кроме того, по его словам, общественность становится жертвой манипуляции словами и цифрами со стороны нефтегазовых компаний.
"А они откровенно вводят нас в заблуждение с целью создать видимость успешной работы при упадочной-критической ситуации в отрасли. Тем не менее, не моргнув и глазом, "Нафтогаз" бодро рапортует о том, что государственные компании Украины "дополнительно добыли" 1,2 млрд. куб. м газа и 638 тыс. т нефти. Перед нами разыгрывается очередная газовая мистификация наравне с уже утвердившимися мистификациями о сланцевом газе и LNG-терминале. На этот раз мистификация более грустная, так как по большому счету добыча газа на суше – это единственный реальный газовый актив Украины, который можно развивать как альтернативу российскому газу. И если его "догробить", что делают сейчас, то можно уверенно идти на встречу "Газпрому" с высоко поднятыми руками", - подытожил Ю. Корольчук.
Отметим, из официальных сообщений Минэнерго известно, что в 2011 году добыча газа увеличилась на 0,4% - до 20,1 млрд. куб. м.
По итогам 2011 г. государственные нефтегазодобывающие компании, объединенные под крышей НАК "Нафтогаз Украины", заявили о том, что Украина путем интенсификации дополнительно добыла 1,2 млрд. куб. м природного газа и 638 тыс. тонн нефти и газового конденсата.

А есть ли газ на Украине -

Єдина газотранспортна система України


Що це таке - Єдина   газотранспортна   система  України????

Єдина   газотранспортна   система  України  , згідно терміну Закону   України «Про засади функціонування ринку природного газу» це - виробничий комплекс,  що  складається   з   магістральних   газопроводів   та газорозподільних   мереж,   підземних   сховищ   газу   та   інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

У  цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

     3) власник  природного  газу  -  особа  незалежно  від  форми
власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві
власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів
про спільну діяльність;

     4) газодобувне  підприємство  -  суб'єкт  господарювання,  що
відповідно  до  спеціального  дозволу  на   користування   надрами
видобуває   природний   газ   на   території  України  і  в  межах
континентального шельфу та/або  виключної  (морської)  економічної
зони України;

     5) газозберігаюче  підприємство - суб'єкт господарювання,  що
на підставі ліцензії здійснює закачування,  зберігання  та  відбір
газу замовникам;

     6) газопостачальне   підприємство  (далі  -  постачальник)  -
суб'єкт  господарювання,  що   на   підставі   ліцензії   здійснює
постачання  природного  газу  безпосередньо  споживачам  згідно  з
укладеними договорами;

     7) газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання,  що
на  підставі  ліцензії  здійснює  транспортування  природного газу
газорозподільними мережами безпосередньо споживачам,  у  власності
чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші
виробничі  об'єкти  та  який   здійснює   щодо   них   функції   з
оперативно-технологічного управління;

     8) газорозподільні   мережі   -   виробничий   комплекс,   що
складається з організаційно і технологічно  пов'язаних  між  собою
об'єктів,   призначених   для   розподілу   природного   газу  від
газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;

     9) газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання,  що
на  підставі  ліцензії  здійснює  транспортування  природного газу
магістральними газопроводами,  які перебувають у його власності чи
користуванні,     та     виконує     щодо     них     функції    з
оперативно-технологічного управління;

     11) Єдина   газотранспортна   система  України  -  виробничий
комплекс,  що  складається   з   магістральних   газопроводів   та
газорозподільних   мереж,   підземних   сховищ   газу   та   інших
організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд,
призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного
газу;

     17) побутові  споживачі  природного газу (далі - населення) -
фізичні особи,  які отримують природний газ з  метою  використання
для  власних побутових потреб,  у тому числі для приготування їжі,
підігріву води та опалення своїх житлових приміщень;

     18) постачання природного газу - господарська  діяльність  на
ринку  природного  газу,  що  підлягає  ліцензуванню  і  полягає в
наданні  послуг  та  пов'язана  з  реалізацією   природного   газу
безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;

     19) природний  газ,  нафтовий  (попутний)  газ,  газ  (метан)
вугільних родовищ та газ сланцевих товщ (далі - природний  газ)  -
корисна  копалина,  яка  є  сумішшю вуглеводнів та невуглеводневих
компонентів,  перебуває у газоподібному стані за стандартних  умов
(тиск - 760 мм ртутного  стовпа  і  температура -  20  град.С)   і
є товарною продукцією;

     20) ринок природного  газу  -  сукупність  правовідносин,  що
виникають  у  процесі  купівлі-продажу  природного  газу,  надання
послуг  з   його   транспортування,   зберігання,   розподілу   та
постачання;

     21) розподіл  природного  газу  -  господарська діяльність на
ринку природного газу,  що підлягає  ліцензуванню  і  пов'язана  з
транспортуванням  природного  газу  газорозподільними  мережами  з
метою його доставки споживачам;

     22) споживач - юридична особа або фізична  особа-підприємець,
яка  отримує  природний  газ відповідно до договору про постачання
природного газу та використовує його як паливо або сировину;

     24) суб'єкт ринку природного газу - власник природного  газу,
газодобувне,    газорозподільне,    газотранспортне   підприємство
(оператор),  замовник,  постачальник, споживач та інші фізичні або
юридичні  особи,  відносини  між  якими встановлюються на підставі
договорів;

     26) транспортування природного газу - господарська діяльність
на  ринку природного газу,  що підлягає ліцензуванню і пов'язана з
переміщенням  природного  газу   трубопроводами   з   метою   його
подальшого   зберігання,   розподілу  або  доставки  безпосередньо
споживачам     та      замовникам,      окрім      транспортування
внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Правову   основу   функціонування  ринку  природного  газу становлять Конституція України ( 254к/96-ВР ),  цей Закон,  Кодекс України   про   надра   (   132/94-ВР   ),   закони  України  "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ),  "Про природні монополії" ( 1682-14 ), "Про нафту і газ" ( 2665-14 ), "Про енергозбереження" ( 74/94-ВР ), "Про угоди про розподіл продукції" ( 1039-14 ), "Про захист  економічної  конкуренції"  (  2210-14 ),  "Про газ (метан) вугільних  родовищ"  (  1392-17  ),  "Про  охорону   навколишнього природного  середовища" ( 1264-12 ),  міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною  Радою  України,  та інші акти законодавства.

Державне   управління   у   сфері   функціонування   ринку природного  газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації  державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством.

 Центральний орган виконавчої влади з  питань  забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі:

     1) забезпечує реалізацію державної політики;

     2) забезпечує  формування  та  вдосконалення відносин у сфері функціонування ринку природного газу;

     3) розробляє цільові програми,  зокрема  щодо  диверсифікації джерел постачання природного газу;

     4) здійснює державний нагляд у нафтогазовій галузі;


     5) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.

Державне регулювання

     1. Державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу,  в  тому  числі  суб'єктів  природних монополій та суб'єктів господарювання,   які   діють  на  суміжних  ринках,  здійснюється Кабінетом  Міністрів  України,  національною комісією, що здійснює державне  регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

     2.  Національна  комісія,  що здійснює державне регулювання у сфері  енергетики,  при  прийнятті  своїх  рішень діє за принципом незалежності   від  органів  державної  влади,  органів  місцевого самоврядування,  їх  посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

     3.  До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать:

     1) здійснення державного регулювання відносин суб'єктів ринку природного газу;

     2) ліцензування господарської діяльності на ринку  природного газу;

     3) затвердження  ліцензійних  умов  провадження  певних видів господарської діяльності на ринку природного газу;

     4) здійснення   контролю    за    додержанням    ліцензіатами ліцензійних  умов  провадження  господарської  діяльності на ринку природного  газу  відповідно  до  законодавства  та   в   порядку, встановленому   національною   комісією,   що   здійснює  державне регулювання у сфері енергетики;

     5) затвердження  порядку  доступу  до Єдиної газотранспортної системи України;

     6) забезпечення проведення тарифної та  цінової  політики  на ринку природного газу;

     7) встановлення тарифів на:
     транспортування природного,  нафтового  газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами;

     транспортування природного,  нафтового газу та газу  (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами;

     постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом;

     закачування, зберігання  та  відбір  природного  газу,   газу (метану) вугільних родовищ;

     8) проведення   моніторингу   ліцензійної  діяльності  шляхом отримання від учасників ринку природного газу інформації,  зокрема про  ціни  і  тарифи  на  природний газ та послуги,  що підлягають регулюванню згідно із законодавством,  та оприлюднення результатів моніторингу;

     9) застосування  в установленому порядку санкцій до суб'єктів ринку природного газу в порядку, передбаченому цим Законом;

     10) затвердження алгоритму розподілу коштів;

     11) затвердження порядків:


     формування, розрахунку та встановлення цін на  природний  газ для   суб'єктів  господарювання,  що  здійснюють  його  видобуток, визначених у статті 10 цього Закону;

     встановлення роздрібних цін на природний газ для населення;

     формування тарифів на послуги з  транспортування,  розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу;

     контролю за дотриманням ліцензійних умов;

     формування інвестиційних програм;

     12) затвердження  процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування,  розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу;

     13) затвердження  Правил  користування  природним  газом  для юридичних осіб;

     14) затвердження методик  розрахунку  тарифів  на  послуги  з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу;

     15) затвердження типових договорів на:

     купівлю-продаж природного    газу    (між    власниками    та постачальниками природного газу);

     транспортування природного         газу        магістральними трубопроводами;

     зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу;

     приєднання до газових мереж;

     розподіл природного газу;

     постачання природного газу за регульованим тарифом;

     16) встановлення обмеження щодо  суміщення  видів  діяльності відповідними суб'єктами ринку природного газу;

     17) визначення   відповідності  ліквідації,  реорганізації  у формі злиття,  приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більш як 10 відсотків часток (акцій,  паїв) активів суб'єктів господарської діяльності ліцензійним умовам;

     18) здійснення  безперешкодного  доступу  на  територію,   до документів та інформації суб'єктів ринку природного газу;

     19) затвердження   Порядку  відшкодування  збитків,  завданих газопостачальному  або  газорозподільному  підприємству  внаслідок порушення  споживачем  природного  газу  Правил  надання населенню послуг з  газопостачання,  а  також  споживачеві  природного  газу внаслідок    порушення   газопостачальним   або   газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання;

     20) забезпечення  захисту  прав  споживачів  з   питань,   що стосуються  цін  і  тарифів  на  природний  газ,  надійності  його постачання,  а також отримання ними якісних послуг,  що  надаються суб'єктами природних монополій;

     21) визначення ступеня кваліфікації споживачів;

     22) сприяння конкуренції на ринку природного газу;

     23) інші передбачені законодавством повноваження.

Основи функціонування ринку природного газу

     1. Ринок природного газу функціонує на конкурентних  засадах, за винятком діяльності суб'єктів природних монополій.

     2. Діяльність  суб'єктів ринку природного газу провадиться на принципах:

     1) вільного вибору постачальників природного газу;

     2) вільної  торгівлі  природним  газом,  у  тому   числі   на аукціонах   і  біржах,  а  також  шляхом  проведення  тендерів  на постачання природного газу,  крім випадків,  визначених статтею 10 цього Закону;

     3) регулювання  рівнів тарифів на транспортування,  розподіл, постачання, зберігання, закачування та відбір природного газу;

     4) забезпечення рівних  можливостей  для  доступу  до  Єдиної газотранспортної системи України та підземних сховищ газу,  в тому числі новозбудованих газопроводів;

     5) рівності  прав  на  купівлю-продаж  природного   газу   та
провадження зовнішньоекономічної діяльності;

     6) добросовісної  конкуренції між учасниками ринку природного
газу в умовах рівних прав та можливостей;

     7) недопущення дій,  спрямованих на спричинення збитків іншим
суб'єктам ринку;

     8) відповідальності   суб'єктів  ринку  за  порушення  правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів;

     9) додержання національних стандартів,  норм і  правил  усіма суб'єктами  ринку  природного  газу,  діяльність  яких пов'язана з управлінням системами та видобутком, транспортуванням, розподілом, зберіганням, постачанням і споживанням природного газу;

     10) забезпечення   захисту   прав   та  інтересів  споживачів природного газу;

     11) захисту   навколишнього    природного    середовища    та раціонального використання енергоресурсів.

     3. Суб'єкти  ринку  природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів),  що укладаються відповідно  до законодавства.

Стаття 10. Задоволення потреби населення у природному газі

     1. Підприємства,  частка  держави  у  статутному  фонді  яких становить 50  відсотків  та   більше,   господарські   товариства, 50 відсотків  та  більше  акцій (часток,  паїв) яких перебувають у статутному  фонді  інших  господарських   товариств,   контрольним пакетом акцій яких володіє держава,  а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств  і  товариств,  учасники договорів   про  спільну  діяльність  та/або  особи,  уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств,   щомісяця   здійснюють   продаж   усього   товарного природного газу,  видобутого на підставі спеціальних  дозволів  на користування  надрами в межах території України,  континентального шельфу і виключної (морської)  економічної  зони,  для  формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на  формування такого ресурсу,  за закупівельними цінами,  які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування   нафтогазоносними   надрами   щороку  встановлюються національною  комісією,  що  здійснює державне регулювання у сфері енергетики,   згідно  із  затвердженим  нею  Порядком  формування, розрахунку  та  встановлення  цін  на  природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

     2. Передача    видобутого    природного    газу   суб'єктами,
визначеними в частині першій  цієї  статті,  на  умовах  договорів
комісії,   давальницької   переробки,   інших   договорів,  що  не
передбачають  передачу  права  власності  на  нього  безпосередньо
суб'єкту,   уповноваженому   Кабінетом   Міністрів   України,   не
допускається.

     3. Дія цієї статті  поширюється  виключно  на  тих  учасників договорів  про  спільну  діяльність,  відповідно  до яких вартість вкладу  підприємств,  частка  держави  у  статутному  фонді   яких становить  50  відсотків  та більше,  господарських товариств,  50 відсотків та  більше  акцій  (часток,  паїв)  яких  перебувають  у статутному   фонді   інших  господарських  товариств,  контрольним пакетом акцій яких володіє держава,  а також дочірніх підприємств, представництв  та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.

     4. Потреби  населення  у  природному  газі  задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону,  а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта,  уповноваженого на формування  ресурсу  природного  газу  для  населення  у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

     5.   Реалізація   природного   газу  для  задоволення  потреб населення    здійснюється    гарантованими    постачальниками   за роздрібними   цінами,   встановленими  національною  комісією,  що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

     6.  Суб'єкт,  уповноважений  Кабінетом  Міністрів  України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення,  та  його дочірні підприємства мають право експортувати товарний природний газ в  обсязі,  визначеному  прогнозним  річним балансом  надходження  та  розподілу природного газу в Україні,  у порядку,  встановленому центральним  органом  виконавчої  влади  з питань  забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі. {  Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 3550-VI ( 3550-17 ) від 17.06.2011 }


    
     Стаття 12. Постачання природного газу

     1. Постачання  природного  газу  здійснюється  відповідно  до договору,    за   яким   постачальник   зобов'язується   поставити споживачеві природний газ,  якісні характеристики якого  визначено стандартами,  в  обсязі  та  порядку,  передбачених  договором,  а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого  природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

     2. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та   споживачем   природного   газу   за   регульованим    тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

     3. До  укладення  договору  про  постачання  природного  газу споживач має  право  на  одержання  інформації  щодо  наявності  у постачальника    ресурсів    природного    газу,    його   якісних характеристик, цін та порядку оплати природного газу.

     4. Постачальник має  право  припинити  постачання  природного газу споживачам у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

     1) визнання  аварійним стану систем газопостачання у порядку, встановленому  центральним  органом  виконавчої  влади  з   питань забезпечення   реалізації   державної   політики  в  нафтогазовому комплексі;

     2) порушення строків  оплати  спожитого  природного  газу  та послуг з його постачання, передбачених укладеним договором;

     3) несанкціонований відбір природного газу.

     Несанкціонованим відбором природного газу вважається відбір:

     з магістральних   газопроводів,  газорозподільних  мереж  або підземних сховищ газу  за  відсутності  закуплених  відповідно  до договору обсягів природного газу;

     без укладення відповідного договору з постачальником;

     спричинений самовільним під'єднанням,  споживанням природного газу з  навмисно  пошкодженими  приладами  його  обліку  або  поза охопленням приладами обліку.

     5. Суб'єкт,  уповноважений  Кабінетом  Міністрів  України  на формування  ресурсу  природного  газу  для   споживачів   України, зобов'язаний   забезпечити  гарантованого  постачальника  ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі відповідно до договорів, укладених із споживачами.

     6. Гарантований  постачальник  здійснює  функції з постачання природного газу на умовах,  передбачених цією статтею,  та має всі права  і  обов'язки  постачальника,  передбачені  статтею 20 цього Закону.

   
     Стаття 19. Права та обов'язки споживачів
 
     1. Споживач має право на:
 
     1) вільний вибір постачальника;
 
     2) отримання  інформації  про  наявність   у   постачальників ресурсів  природного  газу,  його  якісні характеристики,  ціну та порядок проведення розрахунків; 



     3) підключення в установленому  порядку  до  газорозподільної мережі об'єктів системи газопостачання; 
 
     4) отримання природного газу,  фізико-хімічні показники якого відповідають установленим нормам,  в  обсязі  відповідно  до  умов укладених   договорів,   крім   випадків   припинення  (обмеження) газопостачання відповідно до вимог законодавства та договорів; 
 
     5) відшкодування згідно із законодавством  збитків,  завданих унаслідок порушення його прав; 
 
     6) інші права, передбачені законодавством. 




     2. Споживач зобов'язаний:
 
     1) укласти договір на постачання природного газу; 
 
     2) забезпечувати  своєчасну  оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів;
 
     3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 



     4) вживати заходів для підвищення  ефективності  використання природного газу та впровадження енергозберігаючих технологій; 
 
     5) забезпечувати             доступ             представників підприємства/організації,  що обслуговує систему газопроводів,  до якої під'єднаний споживач, до вузлів обліку газу (у тому числі для встановлення вузлів обліку газу),  які розміщуються  на  території споживача;
 
     6) забезпечувати відповідно до вимог нормативних документів у пунктах  приймання-передачі  газу  вимірювання   кількості   газу, прийнятого в систему своїх газопроводів (крім населення);
 
     7) складати і підписувати з представниками газопостачального, газотранспортного   та   газорозподільного    підприємства    акти приймання-передачі природного газу (крім населення);
 
     8) подавати  підприємству/організації,  що обслуговує систему газопроводів,  до якої під'єднаний споживач, оперативну інформацію про  обсяги  спожитого  природного газу та його розподіл,  а також іншу інформацію для складення балансу зазначеного газу; 
 
     9) припиняти  (обмежувати)  споживання  природного  газу   на вимогу   постачальника,  газотранспортного  або  газорозподільного підприємства з дотриманням вимог законодавства (крім населення);
 
     10) забезпечувати доступ  посадових  осіб  органу  державного нагляду  (контролю)  до  об'єктів  Єдиної газотранспортної системи України,  які  перебувають  у  його  власності  чи   користуванні, відповідно до  Закону  України  "Про  житлово-комунальні  послуги" ( 1875-15 );
 
     11) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством. 



     3. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
 
     4. Захист  прав  споживачів  природного  газу регулюється цим Законом,  Законом України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) та іншими нормативно-правовими актами.
 
     5. Отримання  природного  газу  споживачами  можливе  лише на підставі договорів, укладених з постачальниками.

Єдина газотранспортна система України, згідно  Закону України «Про нафту і газ» - це сукупність функціонально пов'язаних між собою підприємств з виробництва, передачі та постачання природного газу;
Закон України «Про нафту і газ» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
  1. нафтогазова галузь - галузь економіки України, яка разом з іншими галузями забезпечує пошук, розвідку та розробку родовищ нафти і газу, транспортування, переробку, зберігання і реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки;
  2. внутрішня транспортна послуга - переміщення територією України нафти і газу та продуктів їх переробки як власного виробництва, так і тих, що надійшли з інших країн, для задоволення потреб споживачів України;
  3. газ - корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 град. C) і є товарною продукцією;
  4. Єдина газотранспортна система України - сукупність функціонально пов'язаних між собою підприємств з виробництва, передачі та постачання природного газу;
  5. магістральний трубопровідний транспорт нафти і газу - технологічний комплекс - окремий трубопровід (або сукупність трубопроводів) та пов'язані з ним єдиним технологічним процесом об'єкти, за допомогою яких здійснюється постачання нафти і газу споживачам, включаючи транзитне постачання через територію України;
  6. підземне сховище нафти, газу чи продуктів їх переробки - технологічний комплекс, штучно створений в природній або штучній ємності надр накопичувач нафти чи газу і технологічно поєднані з ним споруди, які служать для періодичного наповнення, зберігання і відбирання нафти, газу чи продуктів їх переробки для постачання споживачам;
  7. поклад нафти і газу - одиничне природне скупчення нафти і газу в надрах;
  8. промислова експлуатація підземного сховища нафти і газу - закачування у підземне сховище або вилучення з нього нафти чи газу;
  9. промислова розробка родовища нафти і газу - технологічний процес вилучення з родовища нафти, газу та супутніх їм корисних компонентів, що здійснюється на основі відповідних проектних документів після завершення геологічного вивчення родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження у встановленому порядку запасів нафти, газу і супутніх компонентів;
  10. родовище нафти і газу - природне скупчення нафти і газу, що складається з одного чи кількох покладів, які в плані (горизонтальній проекції) частково або повністю збігаються між собою;
  11. розробка родовища нафти і газу - технологічний процес вилучення з родовища нафти, газу та супутніх їм корисних компонентів, який складається з двох послідовних етапів - дослідно-промислової розробки родовища та промислової розробки родовища;
  12. транзит нафти, газу та продуктів їх переробки трубопроводами - переміщення відповідно до укладених угод магістральними трубопроводами територією України між прикордонними пунктами приймання та здавання або на перевалювальні комплекси нафти, газу та продуктів їх переробки, що надійшли з території інших держав і призначені для споживачів за межами України, а також переміщення по магістральних трубопроводах нафти, газу та продуктів їх переробки, пов'язане з наданням послуг з тимчасового їх зберігання або переробки на території України з подальшим переміщенням за її межі;
  13. транспортна послуга - виробничі операції з здавання, тимчасового зберігання і перевантження нафти, газу та приймання, перемыщення продукты ъх переробки.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, незалежно від форм власності господарюючих суб'єктів - учасників таких відносин.
Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо користування нафтогазоносними надрами на умовах розподілу продукції, які регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції" ( 1039-14 ).
Стаття 3. Законодавство про нафту і газ
Відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра ( 132/94-ВР ), Законом України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ), Законом України "Про угоди про розподіл продукції", іншими нормативно-правовими актами, а також цим Законом з питань, пов'язаних з особливостями нафтогазової галузі.
А еще Закон Украины "Про трубопровідний транспорт" говорит, что с
истему трубопровідного транспорту України становлять:
магістральний трубопровідний транспорт;
промисловий трубопровідний транспорт.
Стаття 2. Система трубопровідного транспорту України

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значені:
магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами,зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів;

промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо;
Стаття 3. Законодавство про трубопровідний транспорт і його мета

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відносини підприємств трубопровідного транспорту в Україні, власниками яких є інші держави, регулюються цим Законом у частині, яка не суперечить міждержавним договорам України.

Нормативні акти, що визначають правила проектування, будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту, організацію безпеки та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації, пожежної, екологічної безпеки та санітарні норми, є обов'язковими для підприємств, установ, організацій та громадян.

Метою законодавства про трубопровідний транспорт є регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування (проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт, реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення гарантій безпеки життя та здоров'я населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і національного багатства України від можливого негативного впливу під час експлуатації об'єктів цього виду транспорту.

Особливості застосування Закону України "Про підприємства в Україні" щодо підприємств трубопровідного транспорту визначаються цим Законом, а також актами Кабінету Міністрів України, що видаються на його основі.

Стаття 4. Сфера дії Закону про трубопровідний транспорт

Дія цього Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Особливості застосування цього Закону щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Суб'єкти правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту
Суб'єктами правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту є юридичні і фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується:
оборони держави;

науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських, експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;
будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих монтажних, ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і послуг у цій галузі;

експлуатації трубопроводів;

виробництва і поставок будівельних та конструкційних матеріалів, обладнання, машин, механізмів, контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання для підприємств, їх об'єднань і організацій, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом, комплектацією та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту;

забезпечення захисту персоналу і населення, а також навколишнього природного середовища під час будівництва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об'єктів трубопровідного транспорту;

забезпечення безпеки на трубопровідному транспорті;

зовнішньоекономічних відносин у сфері трубопровідного транспорту;

державного нагляду і контролю за будівництвом і експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту.